Що робить пасту смачнішою

Титул короля сирів з ХІІІ століття належить італійському Пармеджано-Реджано. Свою оригінальну назву сир отримав завдяки двом основним провінціям-виробникам: Пармі та Реджо-нель-Емілії. Поширене у світі слово «пармезан» – це французький варіант італійської назви – «parmigiano reggiano».

Пармезан ідеально поєднується з великою кількістю різноманітних продуктів і дуже корисний для здоров’я. Пармезан – лідер за вмістом корисних речовин, мікро- і макроелементів (фосфор, калій, магній і цинк), а також вітамінів групи А, В, D і PP. Всього лишень 57 г сиру щодня забезпечують 67% денної норми кальцію. Пармезан – чудове джерело білків і містить всі 9 незамінних амінокислот. Головним супутником пармезану була і залишається паста. Як говориться в італійській приказці: «Паста без пармеджано, що жінка без носа».

Ця гастрономічна дружба склалася історично. І ніхто не береться її зруйнувати. Адже саме у цьому тандемі гармонійно поєдналися кращі традиції виробництва, користь і висока якість.

Давайте разберемся, в чем же уникальность сыра пармеджано-реджано и как ее использовать в приготовлении вкуснейшей итальянской пасты.

Якщо справжня паста – це мука і вода, то справжній пармезан – свіже молоко і закваска. Єдиний консервант у пармезані – сіль. Саме вона допомагає сиру отримати правильний смак і гарантує пармезану тривале зберігання. Адже сир тільки дозріває від 12 до 36 місяців. У результаті ми отримуємо гостро-солоний смак з відтінками горіхів та фруктів. До того ж насичений аромат з нотками лісового горіху виходить тим яскравіший, чим старший продукт.

Сир пармеджано-реджано відрізняється не тільки своїм смаком, але й консистенцією. Пармезан найтвердіший з існуючих на планеті сирів. У дозрілій голівці міститься всього 30% води, решта 70% – це корисні поживні речовини.

Завдяки високій щільності сир виходить ламким. Розрізати його звичайним ножем гарно навряд чи вдасться. А ось натерти тонкою, майже прозорою стружкою і додати до пасти – немає нічого простішого і смачнішого. Під час плавлення пармезан не тягнеться ниточками як напівтверді або м’які сири.

До речі, у страви, де сир плавиться і змішується з іншими інгредієнтами, не обов’язково використовувати витриманий сир. В уже готові страви рекомендуємо додавати більш дорогий і зрілий сир.

Усі страви з пасти, крім рибних, можна посипати пармезаном, який надає страві гострих ноток і свій власний неповторний королівський смак.

Італійці намагаються не поєднувати рибні страви з сиром, адже їм здається, що смак сиру перебиває ніжний смак риби.

Сирне різноманіття – це одна з примітних особливостей італійської кухні. І якщо «королем сирів» в Італії називають пармезан, то титул «королеви», без сумніву, належить моцарелі.

Моцарела – молодий сир з м’якою, дещо тягучою консистенцією, який виробляють на певній території Півдня і Центра Італії, в регіоні Кампанія.

У залежності від сировини та способу виготовлення розрізняють декілька сортів сиру моцарела, кожен з яких має свої смакові особливості:

Справжній «зразок для наслідування». Виробляється виключно із молока буйволиць особливої породи, які вирощені у спеціальних умовах на пасовищах Кампанії. У виробництві цього сорту враховується багато факторів: клімат регіону, вік тварин, якість солі та інші, не менш важливі моменти. Це найніжніший сорт моцарели, що за смаком нагадує ніжний сир або вершкове морозиво.

Сорт, для виробництва якого також використовується молоко породистих чорних буйволиць, вирощених не в Кампанії, а в інших регіонах Італії.

Сир із «суміші» молока чорних буйволиць і корів. Зустрічається доволі рідко.

Найпоширеніший вид моцарели, який продається практично у всіх куточках планети. Виготовляється із коров’ячого молока вищої якості.

Цей сорт нерідко називають «молочною квіткою» за низький вміст жиру.

Сир одноденної давності, який можна спробувати тільки в Італії. Один із найрідкісніших, найсмачніших та найдорожчих сортів.

Сир моцарела може продаватися у вигляді великих і маленьких кульок, а також мати форму кіс або скручених рулетів.

На відміну від пряного і насиченого пармезану, моцарела має ніжну текстуру і приємний вершковий смак.

Її м’які нотки підкреслюють, але не «перебивають» смакові якості інших інгредієнтів страви. Тому моцарела ідеально доповнює пасту і поєднується зі всіма овочами та пряною зеленню, яка входить до складу соусів і надає страві соковитості та насиченості.

Уявити італійську кухню без оливкової олії просто неможливо. Салати, десерти, м’ясо, риба і, звичайно ж, соуси до пасти.

Про різноманіття італійської оливкової олії можна говорити безкінечно. Адже кожна область Італії виробляє олію різного смаку і кольору. Умовно її можна розділити на «легку» олію з північних регіонів Італії і «сильну, інтенсивну» південну.

Відтінки кольору, гіркуватий, солонуватий або гоструватий присмак – це всього лише результат клімату, склад ґрунту, на якій росте дерево, і сорту оливок. Але тільки в Італії виробляють олію з додаванням різноманітних прянощів та спецій – базилік, орегано, чилі, розмарин, часник та інші ароматні добавки.

Як ви помітили, жоден соус до пасти не обходиться без оливкової олії. А інколи оливкова олія стає незамінною основою соусу.

Весь секрет у тому, що, по-перше, олія підсилює смак і збагачує ароматом соус тією ж мірою, як під час використання свіжих та сушених трав. По-друге, завдяки оливкам соус зберігає початковий насичений колір.

Очікувати такого результату можна тільки від олії екстра-класу. Якщо на пляшці знайдете напис «Olio extra virgine d’oliva», значить, перед вами оливкова олія ідеальної якості.

Слово «extra virgine» означає, що продукт отримано шляхом холодного механічного віджиму без використання хімікатів. Така технологія виготовлення дозволяє зберегти абсолютно всі корисні і поживні речовини, що містяться у свіжих оливках.

Оливкова олія – один з найкорисніших продуктів. Він багатий олеїновою кислотою, яка сприяє оптимальному протіканню процесів обміну та зміцнює стінки судин. Основний секрет оливкової олії в її унікальному складі, це справжня скарбничка корисних компонентів, які засвоюються людським організмом 100%-ово.

Зрозуміти, за що італійці так обожнюють пасту, допоможе келих хорошого вина. Воно гармонійно доповнює пасту та ідеально розкриває смак соусу. Краща порада у поєднанні вина і пасти – звертайте увагу на соус і його основні інгредієнти. І пам’ятайте, дорогі вина з багатим букетом доречно подавати до найвишуканіших варіантів пасти. А ось напоями з менш витриманою смаковою палітрою краще доповнити легкі соуси.

В Італії існує незмінне правило – до пасти з томатними соусами подавати червоне вино Кьянті.

До цього соусу ідеально підійде ароматне вино або біле сухе Піно Гріджіо з ледь помітними нотками яблук і лайму. Саме це легендарне вино ідеально поєднується з часниковим ароматом багатьох італійських страв, урівноважуючи та підкреслюючи їх смак.

З овочами добре поєднуються легкі, не дуже ароматні рожеві вина.

Підібрати вино до сиру завжди простіше, ніж до інших компонентів.

Ніжний сирний соус ідеально доповнить витонченість Шардоне або грайливість Лікурія Совіньон Блан. Біле вино з чітко вираженим фруктовим букетом якнайкраще доповнить італійський обід.

Підкреслити вишуканість страви з пряним сирним соусом допоможе келих Каберне Совіньон, знаменитого своїм оригінальним смаковим букетом та приголомшливим ароматом.

Пам’ятайте одну гастрономічну деталь: чим благородніший сир в соусі, тим більш витриманим має бути вино.

З неповторним грибним ароматом поєднується оксамитовий смак Мерло. Виходить смачний дует вишуканої страви та благородного напою.

Ідеальне доповнення до пасти з морепродуктами – білі сортові вина із Шардоне і Совіньона.

Паста – одна зі страв, яка дійсно любить вино. Тому знайдіть час, аби поекспериментувати з різноманітними комбінаціями і насолодитися ідеальним, гармонійним поєднанням смаків.